Добра и зла ещё не зная,
Ты был счастливым, человек.
Не покидал пределов рая
И смерти ты не знал вовек.
Но чтобы к Богу вверх подняться
И план начальный воплотить,
Творенью нужно развиваться,
Бороться, а не просто жить.
И вот тогда познал искусы
Творимый Богом человек
И оказался просто трусом,
И Бога потерял на век.
И всё мечтал он возвратиться
В запретный рай, что без конца,
Но к Богу трудно обратиться -
Грехи мешают, да жена
Всё время хочет наслаждений
И украшений, и забот...
И после многих приключений
Ты обанкротился. И вот
Хороший обернулся случай
Сказать Всевышему прости,
Вернуться в рай, себя не мучать
И с Богом продолжать идти.
Подумал так, и так и сделал,
Познавший горе человек,
Хоть был и в этом неумелый -
Идёт и падает весь век.
Благодарю тебя, паденье,
Что позволяя нам упасть,
Несешь нам нас разоблаченье
И Бога возвышаешь власть.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.